Психолого-педагогічне обґрун­тування та моделювання нестандартних уроків

Андрюханова В.М.
ст. викладач КПНДМВ
Консультація № 7
МЕТА:
1. Підвищити рівень знань слухачів курсів щодо побудови науково обґрунтованої класифікації нестандартного уроку.
Розглянути сутність нестандартного уроку як дидактичної категорії, показати його багатогранність.
Сформувати свідомість у слухачів щодо застосування різних моделей нестандартних уроків у процесі навчання.

У зв’язку з тенденцією зниження інтересу учнів до навчальної діяльності у шкільну практику почали входити нестандартні форми уроків. Вони з’явилися в середині 70-х років ХХ століття. З того часу форми проведення цих уроків стали більш численними й різноманітними. Якоюсь мірою вони набули буденності в шкільному житті, навіть до класичних уроків учителі включають елементи нестандартності.
Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичайною ознакою будь-якої школи, можна навіть говорити про «моду» на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним. Зрозуміло, що незвичайні за змістом, організацією, такі заняття приваблюють школярів, сприяють розвитку особистих здібностей. Але ці уроки вимагають значних витрат часу від учителя та учнів.
Час не стоїть на місці. Суспільство потребує від людини певних умінь, які можна застосувати на практиці; уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів; комунікабельності – уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети. Саме тому ми, вчителі, усвідомили необхідність застосування під час викладання предмету таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення.
Нестандартні форми роботи є актуальними, оскільки в підлітковому віці спостерігається потреба у створенні власного світогляду. Прагнення до дорослості. Бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самовираження в суспільстві.
Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхній вплив не всебічний розвиток дитини пов’язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня готовності дітей до життя за межами школи. Мета таких уроків: навчити приймати рішення та робити правильний вибір; відчувати себе громадянином країни, членом колективу, що ти потрібний людям; виробити необхідність та вміння співпрацювати з іншими людьми; працювати якісно, проявляти ініціативу; виробити навички роботи з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук.
Цих якостей майбутнім громадянам України можна набути через використання та запровадження в школі інновацій, нетрадиційного навчання, насамперед нестандартних уроків.

Загальна характеристика нестандартних форм уроку
У сучасній педагогічній літературі досі не існує навіть чіткого визначення „нестандартний урок”. Найбільш поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та незвичайний задум і організаційну форму. З іншого боку, нестандартними можна назвати уроки у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особистісно зорієнтований урок, урок у розливальній системі навчання, модульний урок...
Не існує загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними. У посібнику Г.П. Підласого „Педагогіка” перелічується 36 типів нестандартних занять (урок – гра, урок – рольова гра, урок – діалог, бінарний урок...)
В А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши технологією „класичного” уроку. Наприклад, уроки – вікторини, захист проектів відносять до групи уроків контролю знань, а уроки – лекції, уроки – конференції – до уроків формування нових знань.
С.В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють свої групи нестандартних уроків.
1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).
2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок – казка, театралізований урок).
3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок – екскурсія, урок – експедиція).
4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).
5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок – моделювання).
6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок – монолог).
7. Уроки – аналогії певних дій (урок – суд, урок – аукціон).
8. Уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок – диспут, урок – дослідження).
Незважаючи на таке величезне розмаїття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання.
Практичне застосування
У своїй педагогічній практиці я майже на кожному уроці використовую нестандартні форми роботи з метою зацікавити дітей, спонукати їх до творчої активної дії. На уроках російської мови, обираючи теми для діалогу, звертаю увагу на її актуальність. Наприклад, у 9 класі складали діалог на тему „В театрі” із застосуванням елементів інсценізації. Такий вид роботи активізує учнів: і навіть ті, хто часто сидить пасивними спостерігачами, включається в роботу. Подобаються дев’ятикласникам і дискусії на життєво-важливі теми. Зокрема, „Дружба в житті підлітків”, „Хто вони: „свої” та „чужі” (про рідних, близьких, друзів та знайомих). Використовуючи технологію „мікрофон”, ми проводимо гру ”Кінцевий результат”. Коли учні складають усний твір по одному реченню кожний передаючи „уявний мікрофон”. Учні, знаючи будову твору (зачин, основна частина, кінцівка). Створюють колективну роботу. Під час цієї гри всі активно працюють, думають, прагнуть усі висловитися, щоб їх не обминули, тому що хто не скаже швидко своє речення в тексті, того обминає „уявний мікрофон”. Кожен хоче зробити внесок у „кінцевий результат”. Так з’являється усний твір, або записаний на дошці. Часто подорожуємо по „Зупинках частин мови”. А.С. Макаренко говорив: „У дитячому віці гра – це норма і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу”. Я часто цитую ці рядки дорослим і дітям. І завжди переконуюся, що це доречний вислів.
Гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства. Адже, в якійсь мірі, усе наше життя – це гра. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми відчуємо себе в тій чи іншій ролі. А для дитини гра – це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Гра – королева дитинства. Учитель літератури завжди дбає про те, щоб зацікавити учнів предметом, кинути в їхні душі зерна самостійного мислення. І щоб цей грунт був справді живим, благодатним, слід пам’ятати, що література – це мистецтво, єдність правди і краси, реальності і фантазії, а отже і урок літератури мусить поєднати в собі все це. Особливо важливо зацікавити учнів літературою в перші роки їхнього навчання. Поєднання серйозного аналізу і захоплюючої гри – ось що, на мою думку, може сприяти тому, щоб учні зрозуміли чудову красу, духовну звабливість літератури і захопилися нею назавжди.
Цікаві уроки проведені по казці „Пані Метелиця”, де учні, переодягнувшись у казкових героїв інсценізували твір. Всім хотілося взяти участь, бути активним на уроці. Захоплююче пройшов урок „На балу у Попелюшки”. Де п’ятикласники зустрілися з героями різних творів Шарля Перро. Розгадували різні головоломки, які допомагали зрозуміти суть того чи іншого героя. Часто застосовую кольорові барви – це дитячі ілюстрації до творів або зображення за допомогою кольору рис характеру героя, його настрою...
Подобається школярам виступати у ролі журналіста, який веде дружню бесіду з автором твору чи з якимось конкретним героєм, або виступити у ролі самого автора твору. Найбільш поширені ігри у моїй педагогічній практиці це „Дала, далі...”, „Впізнай героя”, „Згадай”, „Чи уважний ти?”, „Чи знаєте ви що?”, „Зустріч з автором”. Це і викладення навчального матеріалу від імені казкового героя, і створення сценаріїв фільмів за прочитаними творами, і малювання. І написання власних завершень до казок чи улюбленого твору, і уроки – подорожі, і уроки – презентації, і безліч інших форм. І все ж головне, щоб форма уроку не домінувала над змістом, а сприяла засвоєнню цього змісту, легко і ненав’язливо розкривала ідею твору, його проблематику, особливості образної системи.
Нестандартні форми, ігрові елементи – це необхідний напрям у вивченні такого складного і цікавого предмета, як „література”. Адже нестандартні форми та методи діяльності дозволяють учителю ефективно використовувати „надлишкову” активність учнів, спрямовуючи її у корисне русло. Вони формують в учнів навички взаємодії з іншими людьми, вміння чітко формулювати й обґрунтовувати свою точку зору, вести дискусію і знаходити компромісні варіанти рішень. А отже, на таких уроках діти готуються до самостійного життя.

















УРОК № 1 11 КЛАС

ТЕМА. «Срібне століття» російської поезії. Творчість Олександра Блока - вершина російського символізму

МЕТА: ознайомити учнів із добою «срібного століття» у російській літературі, пояснити причини його виникнення і продемонструвати розмаїття літературних напрямів, течій шкіл і ознайомити учнів із життям та творчістю О.Блока як одного з найталановитіших представників російського символізму, поглибити знання про символізм; визначити головні та провідні символи блоківської лірики; вчити аналізувати лірику О.Блока; виховувати любов до України (на прикладі відношення О.Блока до Росії)

ОБЛАДНАННЯ: виставка книг О.Блока, портрети, збірки віршів, альбом про О.Блока, ілюстративний матеріал про дитинство та життєвий шлях поета.
ХІД УРОКУ
I. Оголошення теми, мети та завдань уроку
Завдання:-вияснити, що таке «срібне століття» в російській поезії та причини його виникнення;
-ознайомитись з життєвим і творчим шляхом О.Блока;проаналізувати його вірші: з’ясувати головні символи в ліриці поета, пояснити їхнє значення.
II. Актуалізація опорних знань учнів
1. Метод-прес
1. Причини виникнення французького символізму, його особливості? (Символізм - використання символів, знаків, за якими прихована вища істина буття), (Кризовий стан (після поразки Франції у війні з Пруссією 1870р.) охопив усі сфери життя. Світогляд-філософія, культура - літературне мистецтво, музика, «декадне», що означає занепад).
2. Згадайте, творчість якого французького поета ми з вами вивчали в 11 класі (Г.Аполлінер) на попередніх уроках?
Які символи він використав у своїй творчості? (Сюрреалізм, кубізм, неоромантизм). ( - У вірші «Зарізана голубка й водограй» використовує «ранене сонце» на «багристім горизонті» як символ загальної трагедії (голубка-водограй, люди -це життя) водограй - символ скорботи, гіркого жалю).
III. Засвоєння нових знань
1.Лекція вчителя про «срібне століття». (Записати тези лекції в зошити, а потім зачитати).
Вирази «золоте століття», «срібне століття» мають свої корені в античній літературі, зокрема в працях Гесіода «Труди і дні» та Овідія «Метаморфози». Гесіод вважав, що життя людства починається «золотим», а закінчується «залізним» століттям.
Що ж до поезії, то «золоте» століття прийнято вважати закінченим у 1829 році. Саме тоді з’явився вірш Петра В’яземського «Три століття поетів», у якому говориться, що «золоте століття» пішло безповоротно. У сучасній історико-літературній традиції заведено іменувати пушкінську епоху «золотим» століттям. Згадайте, прекрасні вірші про кохання «Я вас любил», «Я помню чудное мгновенье», Це, наче лебедина пісня кохання, яка не має символів, містики, міфологічності. Поет висловлює у рядках вірша свої реальні почуття та переживання. «Золоте століття» тісно пов’язане з філософськими, соціально-політичними обставинами. Згадайте Вітчизняну війну 1812 року між Росією і Францією, де полководцями були Наполеон і Кутузов. Перемога Росії - тріумф, піднесений настрій, щастя. Події на Сенатській площі 14 грудня 1825 року, повстання декабристів. Це доба тріумфу німецької філософії романтизму у засніженій Росії. Це яскраві віхи історії Росії, без яких важко собі уявити «золоте століття» російської поезії.
«Срібне століття» не має чітких хронологічних меж, але, зазвичай, його початком вважається злам століть: XIX та XX. Його теж неможливо уявити поза історичним контекстом.
По-переше ,це розквіт релігійно-філософської думки на межі ХІХ-ХХст., по-друге, Російсько-японська війна, трагедія на Хотинському полі, де загинула велика кількість людей під час демонстрації, Вони були обдурені представниками правлячих кіл. Це і потрясіння 1905-1907 років. Навіть на сторінках найінтимніших віршів вихлюпувалися відгомони бурхливих подій і суперечок.
Поезія «срібного століття» виробляє принципово нову концепцію людини , що прагне побачити в історичному особисте, зробити досвід століть, рух часів надбанням свого внутрішнього світу. Всі творчі особистості усвідомили, що це стане можливим лише тоді, коли людина зможе за короткий термін перебороти весь всесвітній хаос. «Проживе», переосмислить стільки етапів і епох, скільки знає історія. Житиме у світі і буде невід’ємною часткою світу.
Ось такі протиріччя і зумовили утворення в літературі численних угрупувань, які сперечалися і дискутували про сутність слова, про нові шляхи розвитку літератури.
Творчість Мірри Лохвицької, Костянтина Фофанова, Володимира Соловйова - є початком «срібного століття».
2.Виразне читання вірша В.Соловйова «Милый друг, иль ты не видишь?...»
Милый друг, иль ты не видишь,
Что все видимое нами -
Только отблеск, только тени
От незримого очами?
Милый друг,иль ты не слышишь,
Что житейский шум трескучий
Только отклик искаженный
Торжествующих созвучий?
Милый друг, иль ты не слышишь,
Что одно на целом свете -
Только то, что сердце к сердцу Говорит в немом привете?
(1992)
3. Дискусійна бесіда з учнями по поезії
-Чи можливо, на вашу думку, передати звернення до друга просто, без використання символів?
(Зображення у містичному потойбічному світі. Тому що у реальному світі він у безвихідній ситуації. Герой не може осягнути, пережити всі історичні епохи. Вік у безвиході. Запорукою істини є серце, тому що проходить через нього.А кожен сприймає серцем по-різному, розуміє по-своєму, і
з’являється символізм).
Він зароджується не без впливу західних поетів (П.Верлена, А.Рембо), але символізм суто російський. Суть його в тому, аби похитнути панування вульгарної матеріальності і бездуховності світу, де поезія відтінків протиставляється колишній поезії фарб.
4. «Предчувствие» - виразне читання вірша А.Рембо
Один из голубых и мягких вечеров...
Стебли колючие и нежный шелк тропинки,
И свежесть ранняя на бархате ковров,
И первые на волосах росинки.
Ни мысли в голове, ни слова с губ немых,
Но сердце любит всех, всех в мире без изъятья И сладко в сумерках бродить мне в голубых,
И ночь меня зовет, как женщина в объятья.
(1870)
5.Компаративний аналіз поезій. (Дослідження символів)
6.Робрта з підручником. Колективне складання узагальнюючої таблиці
Символізм - шлях до свободи сприйняття, крок у напрямку до необмеженості думки, яку не можна осягнути словом, це крок до зближення слів з музикою
«СРІБНЕ СТОЛІТТЯ»

Символізм Акмеїзм Футуризм
почуття через знаки і символи ясність, вершина, сповнення драматичної суперечності життя, трагізм епохи майбутнє, заперечення спадщини попередніх літературних епох
Валерій Брюсов Андрій Білий Федір Сологуб Олександр Блок Зінаїда Гіппіус Микола Гумільов Анна Ахматова Михайло Кузмін Йосип Мандельштам Василь Каменський ВолодимирМаяковський Велємир Хлєбніков

7. Повідомлення про О. Блока. (Творча група)
IV. Закріплення вивченого
1 Літературний диктант
Записати назви віршів О.Блока
-«Милый друг, иль ты не видишь»; «Фабрика»; «О весна без конца и без края»; «Предчувствие»; «Зарізана голубка та водограй»; «Россия»; «Незнакомка»; «О доблестях, о подвигах, о славе»; «Міст Мірабо»; «Ветер принес из далека».
Перевірка
2. Назвати художників-символістів та перекладачів поезії О.Блока
Перекладачі: Г.Кочур, П.Перебийніс, О.Ніколенко.
Художники :Михайло Жук, «Портрет»; Михайло Врубель «Пан», «Перлина»; І. Гончаров «Автопортрет».
V. Підведення підсумків
Які збірки були написані О.Блоком?
(«Фаїна», «Місто», «Вірші про Прекрасну Даму»).
Запитання сусіду по парті /робота в парах/
VI. Д/ з.Характеристика «срібного століття» російської поезії. Вивчити вірш О.Блока «Незнайомка»
Індивідуальні завдання (по характеристиці лірики О.Блока)
УРОК №2 №3 11 КЛАС
СПАРЕНІ УРОКИ
ТЕМА. Борис Пастернак. Життєвий і творчий шлях митця. Музичність і яскрава мальовничість поезій. Особливості пейзажної лірики, лейтмотивні образи. Усвідомлення поетичної творчості як засобу проникнення у сутність ре­чей і буття
МЕТА: Розвивати уявлення учнів про життя і творчий шлях Б.Л.Пастернака, розкрити всебічну обдарованість поета, прозаїка, перекладача, компози­тора, його естетичні та філософські погляди; вчити самостійно працювати над додатковими джерелами і вибирати необхідне з потоку інформації, вчити творчо опрацьовувати отриману інформацію та художньо оформ­ляти її, аналізувати вірші поета, порівнювати з музичними творами; фор­мувати навички виразного читання віршів, виховувати любов до поетич­ного слова, прилучати одинадцятикласників до скарбниць світової поезії
ОБЛАДНАННЯ: портрет Б.Л.Пастернака, виставка книг поета, ілюстративний матеріал з життя і творчості митця, підсвічник з свічкою, сухі троянди, портрет композиторів Ф.Шопена та О.М.Скрябіна, запис етюдів Шопена, третьої симфонії І.О.Скрябіна, запис романсу „Зимова ніч» на слова Б.Пастернака у виконанні М.Носкова, на столі підсвічник, портрет поета, 2 сухі троянди
Епіграф:
Мело, мело по всей земле Во все пределы.
Свеча горела на столе, Свеча горела...
Борис Пастернак

ХІД УРОКУ
I.Організаційний момент (1-1,5 хв.)
(Відмітити кого немає і з’ясувати причину)
II.Мотивація навчальної діяльності
Тема (записана на дошці)
Мета - познайомитись з життєвим і творчим шляхом Бориса Леонідо­вича Пастернака, проаналізувати поезію автора, окреслити його еволюцію від футуристських пошуків до філософсько-поетичного осягнення вічних тем
Завдання - створити власний портрет Б.Пастернака - поета, філософа, композитора і прозаїка, перекладача для виступу на вечорі творчості митця, по­глибити поняття про філософську лірику, звукопис, художню деталь у лірич­ному творі.
Епіграф (записаний на дошці)
III.Актуалізація опорних знань
1. Фронтальна бесіда
а) Що таке футуризм?
Футуризм - (від латинського - майбутнє) - авангардистська течія в літе­ратурі й мистецтві 1910-1930 років, для якої характерні бунт проти старого сві­ту й колишніх цінностей, розрив з традиціями мистецтва, активне експеримен­таторство у царині форми та змісту, творення нового майбутнього естетичними засобами.
б) Естетичні принципи футуризму:
заперечення етики в мистецтві;
відмова від синтаксичної організації мови;
введення немовних форм у текст: нотних і математичних знаків;
відмова від класичних поетичних розмірів і рим;
- утвердження права на збільшення словника довільними та похідними
словами.
в) Що являє собою російський футуризм?
- На початку 1910 років футуризм виникає і в Росії. Російський футуризм
був пов’язаний з італійським, але розвивався власним шляхом, зумовленим ре­-
волюційними процесами в суспільстві. У російській поезії склалися чотири
групи футуристів:
1) «Гілея» (кубофутуризм) - В.Маяковський, В.Хлєбніков, В.Каменський, Д. Бурлюк і М.Бурлюк;
«Асоціація егофутуристів» - І.Северянін, І.Ігнатьєв, К.Олімпов;
група «Мезонін поезії» - В.Шершеневич, Р.Івнєв;
«Центрифуга»- С.Бобров, М.Асєєв, Б.Пастернак.
Усіх російських футуристів об’єднувало бажання знайти нові шляхи роз­витку суспільства і мистецтва, хоча вони мали деякі відмінності
г) Як же склалася доля поетів-футуристів?
- Доля поетів-футуристів (і не тільки їх) склалася драматично: недовіра,
різного роду звинувачення. Їх доля була майже трагічною.
IV. Засвоєння нових знань. (І частина. Життя і творчість поета)
1. Слово вчителя. (Запалюють свічку)
Снова зажгу свечу,
Гляну в притихший класс.
Я все понять хочу,
Что собирает нас.
Может быть сила слов,
Мудрость и красота,
Магия новых стихов...
А может быть, просто мечта?
Класс затаился в тиши,
Слушая рифмы поэта.
Муза, нет не спеши,
Дай рассказать об этом.
Пусть за окном дожди,
Слякоть, ветра ненастье –
Наш огонек свечи -
Маяк желанного счастья.
Сьогодні ми вшануємо пам’ять поета, який був і філософом, і композито­ром, і прозаїком, і перекладачем. Він, як ніхто інший, був наділений душевною ясністю, добротою, особливим умінням «олюднювати» події, що відбуваються в житті та в природі, проникають у суть людських відносин. Нам випала така нагода поспілкуватися, поговорити про Б.Пастернака - людину, митця.
Дійсно, для того, щоб полюбити поезію, потрібно поцікавитись Люди­ною, Особистістю, тобто поетом, його долею. Борис Пастернак - це поет, свіча якого горіла і горіла, не дивлячись ні на які сюрпризи долі. В ньому сконцент­ровано і почуття поезії, і доля особистості, якій притаманний рідкісний дар опору і самовдосконалення.
- Робота в парах
(З прочитаного раніше, з почутого на уроці учні повинні створити власний портрет Б.Пастернака для виступу на вечорі творчості митця. Можна написати у довільній формі: вірш, проза).
2. Первинне засвоєння знань учнями
(Виступають учні, що мали попереджувальне домашнє завдання по життє­вому і творчому шляху поета)
План:
1) Життєвий і творчий шлях поета.
Основа художнього світобачення поета. (Розповідь про О.М.Скрябіна) /Звучить симфонія О.М.Скрябіна/.
Захоплення філософією.(В особі Б.Пастернака поєднувалися філософ, музикант, прозаїк і перекладач. Йому притаманне філософське бачен­ня світу, але водночас він відчував його як тонкий лірик, що прагне ві­чної гармонії і саме цим він вирізнявся серед інших поетів XX ст.).
Етапи формування особистості.
Зустріч з В.Маяковським. (У 1930 році Б.Пастернак написав вірш „Смерть поета», присвяченим В.Маяковському).
Пошуки власного шляху в поезії.
Філософсько-поетичне осмислення «вічних тем»:
-Що таке філософська лірика?
Філософська лірика -різновид лірики, спрямований на філософське осми­слення світу, людини, який є виявом філософських поглядів, процесу самоусві­домлення ліричного героя у загальній картині буття.
-Особливості філософської лірики:
а) універсальність змісту;
б) наявність ліричного героя, схильного до роздумів, медитацій, осмислення буття;
в) домінування узагальнених образів;
г) тяжіння художнього часу й простору до максимального розширення;
д) умовність;
є) перехід від конкретного до абстрактного.
-Жанри філософської лірики: сонет, елегія, хоку, танка, рубаї, газелі.
Філософська лірика Б.Пастернака.
Конфлікт зі спілкою письменників СРСР.
Пастернак - перекладач.
Ствердження ідеї спорідненості життя і творчості.
Нобелівський лауреат (вірш „Нобелівська премія»).
V. Підведення підсумків
Борис Леонідович Пастернак - лауреат Нобелівської премії 1958 року (від якої під натиском тоталітарного режиму вимушений був відмовитись) - одна з найцікавіших постатей у російській культурі першої половини XX століття, не­випадково саме на його честь у 1987 році Міжнародним планетарним центром, що базується в США, планета за номером 3508 була названа Пастернак. Це сві­дчить про те, Б.Пастернак заслужено шанована людина, що які б не мели полі­тичні заметілі, а яскрава свічка життя Бориса Пастернака горіла і буде горіти тепер уже в віршах поета.
VI. Закріплення знань
(Перевірка завдань, що отримали попарно учні на початку уроку).
- Учні зачитують свої роботи по складанню власного творчого портрета Б.Пастернака.
- Робота з ілюстративним матеріалом.

Життя людей коротке, ми це знаєм,
Поет теж лиш єдиний вік живе.
Його ж поезія ніколи не вмирає,
Душа поетова ніколи не помре.
Борис Леонідович колись писав для нас,
Він поважав природу, дружбу, час,
Жагу кохання, ненависть розлуку
ЇЇ гірку і ненависну муку.
Був він філософ, лірик, перекладач,
Великий митець, а не просто читач.
А головне -поет. Тож змушений твори
І він не має права просто жити.
Робота 1 групи
ПОСВЯЩЕНИЕ
Из века в век живут твои творенья,
И спутать с кем-то их нельзя никак.
Их никогда не предадут забвенью,
Мы знаем точно -это Пастернак.
Твои стихи как солнца луч весенний,
Пробившийся сквозь сонный зимний мрак,
И вопреки страданьям в утешенье
Ты послан нам великий Пастернак,
Твои эскизы превращаются в портреты,
Сквозь множеств красок, кистей и бумаг
Лишь миг... и на мольберте ожили сюжеты,
Так может только Пастернак,
Робота 2 групи

VII.Засвоєння нових знань (II частина. Музичність і яскрава мальовничість пастернаківських поезій)
1. Слово вчителя
Розпочати розмову про поезію я б хотіла словами епіграфа до наших уро­ків
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Творча свіча Бориса Леонідовича загорілася ще в ранньому дитинстві і горить по цей день, не дивлячись ні на що і ні на кого, хто б хотів її загасити. Тематика віршів поета досить різноманітна. „Його вірші, - як писала Анна Ахматова, - легкі, як ластівки, вони сповнені такою ж весняної принадності, сві­жості, високого польоту до небесних сфер. Але досягнувши світлої висоти, вони знову злітають униз, щоб дістати джерельної наснаги і покликати нас чарівним співом за собою».
Поет торкається питань творчості, любові, мистецтва, повноти буття і са­морозвитку природи, всесвіту. Поезія по Пастернаку:
Это - круто налившийся свист...
Это - щелканье сдавленных льдинок...
Это - с пультов и флейт - Фигаро
(«Определение поэзии»)
2.Запитання до учнів
- Що за Пастернаком, є поезією? (Характеристика учнями вірша) - Життя,
природа, людина, мистецтво і ще раз життя, що точиться тут, на цій землі.
3.Продовження слова вчителя
- Звернемося до ранньої лірики поета.
Вірш «Февраль. Достать черным и плакать!» 1912 р.
-Виразне читання учнями вірша та аналіз.
Учень
Цей вірш належить до ранньої лірики поета. Він написаний у той час, коли поет захоплювався символізмом, брав участь у засіданнях гуртка сим­волістів під керівництвом Ф.Степуна, зображуючи природу, боротьбу зими й весни, автор показує зрушення у людській душі, її потяг до змін у житті, до ду­ховного ідеалу, до творчості. Утверджується ідея перетворення, змін у природі та душі людини.
Вірш починається ліричним зачином у формі імперативу: «Лютий! діста­ти чорним і плакати!» Дієслова «дістати», «плакати», «писати» символізують рішучий процес і в природі, і в суспільстві, і в душі людини. Тема загальних зрушень знайшла розвиток в основній частині вірша, яка є закликом поета пе­ренестися у світ весни, натхнення, світлих ідеалів, ліричний герой - це творча
особистість, яка тонко сприймає красу природи, знаходить у ній асоціації зі своїм душевним станом. Він прагне свободи для творчості. Для нього життя має сенс тоді, коли воно набуває духовної суті. Герой закликає до перетворення всього навколишнього світу. У творі багато символів (весна, дощ, вітер), які уособлюють процес перетворення. Застосування епітетів, метафор, гіпербол, порівнянь допомагають поетові відтворити складні зміни, що відбулися в при­роді та в душі людини.
4. Продовження слова вчителя
Досить складна і синтаксична побудова цього вірша: використовуються складні й прості речення, поширені та непоширені. Саме це і символізує склад­ну будову різних начал у природі та в житті. Б.Пастернак у цьому вірші зверну­вся до звукопису.
Звукопис - система звукової організації художнього твору (поетичного), спрямована на створення звукових образів, увиразнення авторського задуму фонетичними засобами.
Асоціація – психологічний зв’язок між окремими психологічними актами — уявленнями, думками, почуттями, внаслідок чого одне уявлення, почуття спричиняє інше.
Асонанс - повторення однакових голосних звуків у рядку, фразі, строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює її музикальність.
Алітерація - повторення подібних за звучанням приголосних у віршова­ному рядку, фразі, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності та музикальності.
Асонанси та алітерації (р-л-н),(с-ш-ч) створюють музичний малюнок вірша. Ось чому поезія Бориса Леонідовича така мелодійна, мальовнича, музична.
Вічний і прекрасний світ природи... «Його груди заповнені природою до межі, - писала Марина Цвєтаєва. - Здається, уже з першим своїм подихом він вдихнув, втягнув її всю і раптом захлинувся нею і все подальше життя з кож­ним новим віршем (подихом) видихає її, але ніколи не видихне».
Слідом за Тютчевим Пастернак проголошує - природа величний живий організм, у якому є душа, любов і мова, тому у його віршах природа - це дійова особа, а не декорація. Звуки природи, подібно до звуків музичних інструментів, які складають оркестр, зливаються в симфонію. От чому вірші Пастернака на­повнені кольором і музикою. Уся його лірика — це своєрідний атлас квітів із безліччю тонів, півтонів і відтінків. Звернемося до білого кольору і послухаємо музику чи то завірюхи, чи то несамовитої пристрасті, чи то любові.
5.Виразне читання учнями вірша „Зимова ніч»
Вірш належить до поетичного циклу «Вірші Юрія Живаго», який завер­шує роман Б.Пастернака. Він присвячений Ользі Іванській. Вірш написано під впливом біографічного факту - випадкової зустрічі О.Іванської та Б.Пастернака на дачі в Передєлкіно, коли вони зрозуміли, що не можуть жити один без одно­го. Але твір виходить за межі автобіографічного, він стає справжнім гімном ко­ханню, оспівуючи союз двох сердець, а любов, на думку автора, - початок від­новлення світової гармонії.
У вірші є два основних символи - любов і свічка.
Заметіль - це не лише явище природи, а й ознака бурхливої історії, супе­речливого життя, в якому інколи важко знайти вірний шлях. Однак яскраве сві­тло свічки - символ життя і кохання - духовний орієнтир для людини. Заметіль і свічка з’єднали дві неприкаяні душі, які відчули щастя й радість від гармоній­ної єдності.
На свечку дуло из угла
И жар соблазна
Вздымал как ангел, два крыла
Крестообразно.
Автор підкреслює святість цього союзу. Тому навіть нічний морок зимо­вої ночі стає білим, а над свічкою з’являється видіння ангела, що здіймає хрес­топодібно свої крила.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенье рук, скрещенье ног,
Судьбы скрещенье.
И все терялось в снежной мгле,
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Логічно завершує вірш остання строфа, в якій утверджується ідея безме­жності високого почуття і сили кохання, що не підкоряється обставинам, часу і простору.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе
Свеча горела.


6. Слово вчителя
Вірш відзначається особливою мелодійністю, що створюється за рахунок численних асонансів, алітерацій. У творчості Пастернака ми бачимо і лейтмо-тивні образи, які проходять через всю його лірику - це злива, заметіль, свіча, сад, зимова ніч.
Лейтмотив - (від німецького - провідний мотив) - деталь, конкретний образ, багато разів повторюваний, який проходить через творчість письмен­ника або окремий твір.
У даному вірші лейтмотивні образи - свіча, заметіль. Ці лейтмотивні об­рази є і художньою деталлю у вірші „Зимова ніч». З допомогою свічі, заметілі, автор передав свої почуття, переживання, сенс життя.
Художня деталь - образ, елемент з допомогою якого розкривається зміст вірша.
А зараз послухаємо романс „Зимова ніч» у виконанні артиста Миколи Носкова. Музика А.Бальчева, слова Б.Пастернака, виконання в супроводі сим­фонічного оркестру.
- Виконання під гітару романсу „Зимова ніч» ученицею класу.

Є ще одна особливість, притаманна поезії російського поета - це філософський характер його віршів.
7. Виразне читання ученицею вірша „У всьому хочу я дійти самої суті».
(Вірш читається на фоні музики Ф.Шопена. вальс ре бемоль мажор).
8.Аналіз вірша
Чому поет звертається до музики Ф.Шопена? (строфи 8-9)
Звернення до образу польського композитора посилюється тільки осо­бливостями музики Шопена чи це зумовлено чимось іще? (Значення музики для особистої долі поета добре відоме з попереднього і з даного уроку. А відтак музика для Пастернака - це ніби повітря, яке живить душу, особливо така чарі­вна, як музика Шопена).
Чим взагалі для поета є музика? (Музика для ліричного героя є ще од­ним способом «дійти самої суті», дійти «до сущности протекших дней, до их причины, до оснований, до корней, до сердцевины»).
Що ще є для поета не менш значущим, ніж музика звуків? (Музика природи (сторофи 7-8) і музика пристрасті (строфи 4-6).
Яку ж філософію складають музика слова, музика звуків, музика при­роди та музика пристрасті? (Вони складають філософію, яку в поетичній формі сформульовано у 3-й строфі)
Все время схватывая нить Судеб, событий,
Жить, думать, чувствовать, любить, Свершать открытия.


9. Слово вчителя
Зберігся задум композитора Олександра Скрябіна написати оперу на вла­сний сюжет. Головним героєм її мав стати «філософ-музикант-поет» (в одній особі), який мріє про твір мистецтва, що перетворить життя всього людства на велике свято.
Оперу так і не було написано. Але скрябінська ідея, у певному розумінні, втілилася в реальний образ: «музикант-поет-філософ» - хіба це не про Б.Пастернака. Свічка життя і творчості його горіла яскравим полум’ям і буде горіти іще й для прийдешніх поколінь, їй не зашкодять сильні заметілі, не пога­сять її. Дай Боже нашій землі побільше таких людей. Можливо, вони змінять наше життя на краще.
VIII. Закріплення знань. Бліц – турнір
Премія, присвоєна Б. Пастернаку …(Нобелівська).
Захоплення поета … (музика, філософія, переклад, проза).
Вірш, присвячений Маяковському … («Смерть поета»).
«Зимова ніч» належить до поетичного циклу … («Вірші Юрія Живаго»).
IX. Д/з. Вивчити напам’ять вірш Б.Пастернака „Зимова ніч». Підготуватися до написання твору на тему „Сторінки російської поезії».
X. Підведення підсумків. Коментоване оцінювання знань учнів