четверг, 5 ноября 2009 г.

Шляхи удосконалення професійної компетентності вчителя-словесника

В.В. Сидоренко - кандидат філологічних наук,
доцент Донецького ОблІППО,
учитель вищої кваліфікаційної категорії


«Шляхи удосконалення професійної компетентності вчителя-словесника в умовах особистісно зорієнтованого навчання»

Головним сьогоднішнім завданням стало виробництво
компетентних людей – таких людей, які були б здатні застосувати свої знання в умовах, що змінюються, і...
чия основна компетенція полягає в умінні включатися в постійне самонавчання впродовж усього життя.
М.Ш. Ноулз

Актуальність цього модуля визначається:
Сучасними тенденціями розвитку суспільства
Зростаючою роллю освіти та необхідністю забезпечити її випереджальне значення для розвитку суспільства
Сучасними тенденціями розвитку системи освіти
Необхідністю запровадження інноваційних підходів у навчально-виховний процес
Мета змістового модуля – формування та удосконалення професійних компетенцій учителя-словесника для здійснення постійного професійно-особистісного розвитку, самовдосконалення і самореалізації в умовах особистісно зорієнтованого навчання.
Завдання змістового модуля:
Систематизувати знання щодо:
нової ролі, функцій та установок учителя і учня в умовах сучасної школи;
сутності понять «компетентність учителя-словесника», «компетенції педагога», «компетентний учитель-словесник»;
педагогічної майстерності вчителя як найвищого рівня навчання і виховання;
шляхів застосування ОЗОН для професійного розвитку вчителя-словесника;
шляхів формування та удосконалення професійної компетентності вчителя-словесника, динаміки його професійного розвитку;
структури професійної компетентності педагога, її складових компонентів (традиційних та інноваційних, зумовлених викликами освіти й суспільства);
рівнів професійної компетентності педагога й основних навчальних потреб відповідно до кожного з рівнів.
Сформувати вміння (навички):
усвідомлювати власний рівень професійної компетентності й педагогічної майстерності;
здійснювати оцінку своїх професійних компетенцій;
визначати шляхи професійного розвитку;
забезпечити розвиток зазначених компетенцій.
Розвинути установки до:
самовдосконалення, самомотивації, постійного професійного розвитку вчителя-словесника;
інноваційності мислення;
креативності;
рефлексії власної професійної діяльності.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН (ЛОГІКА)
ВИКЛАДУ ТА ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ ЗМІСТОВОГО МОДУЛЯ
Підмодуль 1. Професійна компетентність учителя-словесника як обов’язкова умова успішності його професійної діяльності
Періодизація професійного становлення педагога-професіонала
Нова роль учителя-словесника в умовах особистісно зорієнтованого навчання.
Поняття професійної компетентності вчителя-словесника, компетенцій педагога, компетентного вчителя-словесника.
Складові професійної компетентності педагога.
Відпрацювання технологій впровадження інноваційних компонентів у професійну діяльність учителя-словесника.
Основні функціональні ролі вчителя-словесника.
Підмодуль 2. Професійно-кваліфікаційні та особистісні вимоги до вчителя-словесника на засадах компетентнісного підходу.

Підмодуль 3. Шляхи формування та удосконалення професійної компетентності вчителя-словесника в умовах особистісно зорієнтованого навчання.
Організація неперервного професійно-особистісного зростання в міжатестаційний період. Умови й динаміка розвитку професійної компетентності вчителя.
Діагностування рівня власної професійної компетентності.
Складання алгоритму шляхів формування та удосконалення професійної компетентності вчителя-словесника.

Матеріали для обов’язкового вивчення:
1. Логіка і сценарій вивчення теми модуля.
2. Теоретичний матеріал до теми 1: базові поняття.
3. Презентація до теми «Поняття ПК учителя-словесника. Рівні професійної компетентності педагога».
4. Матеріали електронної бібліотеки до модуля (додатково).
5. Питання і завдання для самоконтролю і самооцінки вчителя-словесника.


Підмодуль 1. Професійна компетентність учителя-словесника як обов’язкова умова успішності його професійної діяльності.
Як навчальний предмет «Мова та література» відіграє провідну роль у реалізації особистісного потенціалу кожного учня, найрельєфніше виступає першоосновою комплексного формування національно свідомої, духовно багатої особистості, забезпечує належний рівень культурної ідентифікації дитини, її прилучення до національних скарбів духовності, надбань українського народу. Упровадження 12-річного терміну навчання, переведення освітнього процесу на технологічний рівень, перехід від парадигми навчання до парадигми учіння, організація навчання мови та літератури на основі поєднання змістових ліній програми (з мови – мовної, мовленнєвої, соціокультурної, діяльнісної, або стратегічної, та літератури – аксіологічної, літературознавчої, культорологічної) у їх зв’язку та взаємозумовленості, підготовка учнів до зовнішнього незалежного оцінювання потребують від учителя-словесника пошуку й впровадження ефективних інноваційних педагогічних технологій, що забезпечать гарантовану результативність навчального процесу, успіх у засвоєнні учнями знань, оволодінні вміннями й навичками за рахунок власної пізнавальної самостійності, сприятимуть формуванню життєспроможної особистості, допоможуть набути життєвих компетентностей, можливостей творчого самовираження, самопізнання і саморозвитку, сприятимуть визначенню школярем своєї перспективи та побудови траєкторії особистісного духовно-мистецького, мовно-літературного зростання. Тенденції розвитку сучасного уроку мови та літератури, нові завдання програми допрофільного та профільного етапів, загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів спрямовують діяльність учителя-словесника на додержання не тільки навчально-предметного та методичного змісту, а передусім створення розвивального середовища для пізнавальної активності учнів, розвитку мовленнєво-комунікативних умінь, творчої самостійності, соціальної активності, оскільки метою навчання мають бути не знання, уміння, навички школярів, а сформовані компетентності як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості.
Сучасні виклики суспільства й освіти спрямовують учителя-словесника на постійний пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, передбачають наступність між допрофільним (становлення профільних намірів учнів, формування готовності школяра в старшій школі в умовах профілізації, оволодіння ним комунікативною, інтелектуальною, креативною компетентностями (з мови) та інтелектуальною, особистісною, комунікативною, рефлексивною, діяльнісною, креативною, емоційною (з літератури), що здійснюється шляхом введення курсів за вибором, поглибленого вивчення предметів на диференційованій основі, зокрема предметно орієнтованих і міжпредметних факультативних курсів тощо) і профільним етапами навчання (надання наукового супроводу для реалізації учнями завдань дослідницького і творчого характеру, створення оптимальних умов для загальнокультурного, морального, естетичного розвитку особистості, самостійної творчої діяльності учнів, розвиток умінь здійснювати такі мисленнєві операції, як аналіз, порівняння, зіставлення та ін.). У чинних навчальних програмах для 12-річної школи, «Загальних критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» виділено формування у школярів таких видів компетентностей на засадах компетентнісного підходу, як-от: ключові (уміння вчитися, здоров’язбережувальна, загальнокультурна/комунікативна, соціально-трудова, інформаційна, соціальна), міжпредметні (передбачають взаємозв’язок змісту і методик групи предметів чи освітніх галузей) та предметні (забезпечуються засобами одного предмету, зміст і структура яких відповідає певним елементам навчального змісту). Визначені перспективні завдання спроможний зреалізувати знаючий, обізнаний, творчий фахівець, отже, компетентний.
Компетентність учителя-словесника (за В.І. Шуляр, О.М. Семеног) визначаємо як особистісну якість суб’єкта, ступінь сформованості знань, умінь, філологічних і педагогічних здібностей, необхідних для якісного, кваліфікованого проведення проектно-конструкторської (планувальної), аналітико-прогностичної, процесуальної діяльності на технологічному (інноваційному) рівні, забезпечення ціннісно-зорієнтованого простору як для власного сталого саморозвитку і самовдосконалення, так і учня з проекцією на одержання гарантованих досягнень наперед заданого кінцевого спільного результату. Бути компетентним – значить уміти мобілізувати в певній ситуації знання і досвід, забезпечувати систему компетенцій, інтегрувати і вирішувати різні навчально-виховні і педагогічні завдання.
Взаємодію понять «ПК учителя-словесника» і «компетенції» можна представити у вигляді малюнка, де велике коло – зовнішня оболонка – компетентність, маленькі кола – компетенції, ті характеристики, що залишаються сталими (обов’язковими) чи змінюються залежно від викликів суспільства й освіти.
Малюнок 1



Професійна компетентність учителя-словесника = система професійних знань, умінь і установок + забезпечення її мобільності (рухливості), поповнення професійних особистісних знань у курсовий і міжкурсовий період + уміння виявляти й ефективно, творчо розв'язувати на рівні технологічних або трудових стандартів професійні завдання + гнучкість застосовуваних методів теоретичної та способів практичної діяльності + критичність мислення + рефлексія + безперервне професійного зростання.



Система професійних знань, умінь і навичок із педагогіки, психології, методики викладання української мови та літератури




ПК
учителя


Рефлексія; прагнення до безперервного професійного зростання; удосконалення професійних компетенцій

Сучасний учитель-словесник повинен уміти сам і навчити учнів творчо опановувати знання, застосовувати їх в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самоооцінки. Учитель-словесник має оволодіти всіма складовими професійної компетентності, зокрема когнітивно-технологічною, методичною, комунікативно-ситуативною, аутопсихологічною, кооперативною, валеологічною, загальнокультурною тощо, а також способами мотивації діяльності, навичками формування неохідних компетенцій для здійснення професійного самовдосконалення на засадах компетентнісного підходу.
Професійна компетентність учителя української мови та літератури визначається обсягом компетенцій, колом повноважень у сфері професійної діяльності, що окреслюють індивідуальний стиль роботи, спосіб досягнення навчально-виховної мети, забезпечують якість і ефективність професійної діяльності. Компетентність учителя-словесника – це процес набуття педагогом певних компетенцій; це компетенції в дії. В структурі професійної компетентності вчителя української мови та літератури виділяємо мовно-літературну, мовленнєву, функціонально-стилістичну, етнопедагогічну, соціокультурну чи культурологічну та афектно-поведінкову компетенції, а також концептуально-прогностичну, моніторингово-рефлексивну, конструкторсько-операційну, програмно-інструментальну тощо. Ґрунтовніше розглянемо й охарактеризуємо деякі з виділених компетенцій. Взаємозв’язок і співвідношення компетенцій учителя-словесника відображає наступна схема(див. Схема 1).





Схема 1
Компетенції вчителя-словесника


Мовно-літературна компетенція включає: бездоганне володіння вчителем-словесником нормами сучасної літературної мови; лінгвістичну освіченість словесника, розвинене мовне чуття, широку ерудицію; знання теорії, історії, етапів формування і розвитку мови та літератури, персоналій; обізнаність із творами світового письменства, перекладною літературою; користування словниками різних типів, граматиками, довідниками, інтернет-ресурсами, електронними посібниками (підручниками, словниками й под.), що сприятимуть удосконаленню мовної культури вчителя-словесника; володіння власним арсеналом засобів підготовки учнів до контрольно-оцінювальної діяльності, моніторингу, зовнішнього незалежного оцінювання тощо; уміння створювати програмно-тематичні комплекси опанування матеріалу за традиційними та інноваційними технологіями навчання в сучасній школі тощо.
Мовленнєва компетенція охоплює: комунікативні здібності вчителя-словесника; комунікативно досконале мовлення; використання лінгвальних засобів в усному й писемному мовленні з урахуванням умов і завдань комунікації; володіння технікою мовлення, мовним етикетом, майстерністю публічного виступу тощо; креативно-експресивні якості та ораторські вміння: правильність дикції (ясність, чіткість, бездоганне володіння орфоепічними нормами), темп, гучність мовлення, емоційність голосу (уміння виразити голосом адекватні змістові почуття і переживання); уміння повною мірою розкрити арсенал мовних засобів, показати красу, мелодійність, багатство мови.
Функціонально-стилістична компетенція орієнтує словесника на оперування стилістично забарвленими мовними одиницями або маркованими засобами мови; володіння стилістично диференційованим зв’язним мовленням; уміння застосовувати мовні явища відповідно до теми, ситуації, провідних жанрів комунікації.
Стратегічна або діяльнісна вбирає планування як власної діяльності, так і конкретного учня, класу, ураховуючи знання методики й технологізації навчального процесу; творчість (педагогічна, методична, комунікативна), що передбачає вміння словесника формулювати творчі, проблемно-пошукові задачі, прагнути до вдосконалення відомих і розробки нових методів, прийомів і форм співробітництва на уроці та в позаурочній діяльності; уміння оптимально поєднувати фронтальну, кооперативну, індивідуальну форми організації навчально-виховного процесу; підхід до навчання від репродуктивного, знаннєвого до творчого – діяльнісного, проблемно зорієнтованого, суб’єкт-суб’єктного, від статичної, суто асоціативної моделі здобуття знань до диференційованих та індивідуальних програм.
Етнопедагогічна компетенція вміщує вміння словесника використовувати здобутки народної педагогіки й дидактики, зокрема ідеї Г. Ващенка, О.В. Духновича, А.С. Макаренка, І. Огієнка, Г.С. Сковороди, В.О. Сухомлинського тощо; передбачає інтегративні вміння вчителя, тобто його здатність застосовувати матеріали суміжних дисциплін для реалізації визначуваних навчально-виховних завдань уроку, зокрема з історії України, фольклору, народознавства, етнографії, видів образотворчого мистецтва.
Соціокультурна або культурологічна компетенція, передбачає знання традицій, звичаїв, історії українського народу; патріотизм, усвідомлення себе носієм національних цінностей Батьківщини, відданість Україні та її народові; обізнаність з найголовнішими надбаннями національного та світового мистецтва; наявність чіткої громадської позиції; толерантне ставлення до мови, релігії, культури різних народів; знання нових досягнень, наукових та педагогічних дискусій на національному й світовому рівнях; планетарність мислення; орієнтування на культурний розвиток особистості, соціальні умови її розвитку, мовне середовище
Афектно-поведінкова компетенція включає емоційно-креативні властивості вчителя-словесника: емпатія (співпереживання, співчуття, співдія), емоційний досвід, експресивна та імпресивна емоційність, емоційна мобільність; навички асертивності; перцептивні якості (толерантність, педагогічний такт, інтуїція, ґречність); володіння міміко-пантомімічними засобами (жестикуляцією, поглядом, урахування відстані між співрозмовниками тощо); високий естетичний смак, творчу уяву, здатність і вміння творчо сприймати прочитане; естетичну емпатію; емоційну стабільність; педагогічний артистизм; уміння створити сприятливе навчальне середовище, що базується на фасилітативному форматі співпраці.
Компетенція освіти протягом життя вбирає здатність учителя-словесника до неперервної мовно-літературної та педагогічної освіти в міжатестаційний період відповідно до запитів суспільства й освіти; систематичну й цілеспрямовану діяльність педагога, спроектовану на розширення й поглиблення знань, умінь, визначення установок, підвищення рівня мовно-літературної, мовленнєвої, соціолінгвальної, функціонально-стилістичної та ін. компетенцій; окреслення перспективи подальшого професійно-особистісного зростання вчителя, напрямків, форм підвищення кваліфікації, моделювання індивідуальної програми саморозвитку й самовдосконалення, прогнозування ймовірних ризиків та засобів їх подолання.
Отже, професійна компетентність учителя на засадах компетентнісного підходу ґрунтується на знаннях, нормах, цінностях, здібностях, набутих завдяки неперервному самонавчанню, самотворенню, самовдосконаленню і самореалізації. Конкурентноспроможність учителя-словесника на ринку праці визначається обсягом компетенцій у сфері професійної діяльності, залежить від рівня кваліфікації, педагогічного досвіду, майстерності. професійно значущих якостей особистості.

Підмодуль 2. Професійно-кваліфікаційні та особистісні вимоги до вчителя-словесника на засадах компетентнісного підходу.
Професійно-кваліфікаційні та особистісні вимоги до вчителя-словесника на засадах компетентнісного підходу передбачають розвиток інформаційної, діяльнісної, креативної та розвивальної функцій.
Учитель-словесник повинен знати (інформаційна функція):
основні тенденції сучасного розвитку суспільства й освіти, виклики до системи освіти й словесника зокрема в умовах інформаційного суспільства;
нові ролі (фасилітатор, координатор, співтворець, організатор саморозвитку на засадах рефлексії, аналітик, діагност, психолог, менеджер, розробник навчальних програм та ін.), функції, принципи діяльності та установки вчителя-словесника й учнів (суб’єкт, активний учасник, партнер, співтворець і под.) на уроках мови та літератури в умовах реформування змісту мовно-літературної освіти України;
шляхи вдосконалення освітнього процесу, поліпшення якості освіти з урахуванням компетентнісного, особистісно зорієнтованого, комунікативно-функціонального й соціокультурного підходів;
психолого-педагогічні і методичні основи застосування принципів компетентнісної та особистісно зорієнтованої освіти;
прийоми формування основних груп (ключових, предметних, міжпредметних) компетентностей учнів на уроках і в позаурочній діяльності;
нормативно-правове підґрунтя вивчення мови та літератури в системі базової освіти школяра з орієнтацією на активне, природовідповідне навчання, документи, що регламентують зміст мовно-літературної освіти учнів та орієнтують на формування життєспроможного, конкурентноздатного випускника;
способи організації діяльнісно-активного особистісно зорієнтованого навчального процесу на засадах індивідуалізації та фасилітації для реалізації особистісного потенціалу кожного учня з урахуванням його суб’єктного досвіду, пізнавальних потреб, інтересів, нахилів, спонукання до пізнавальної самоактивності у вивченні мови та літератури, самопізнання і саморозвитку;
технологічно-практичний аспект впровадження інтерактивного навчання як інноваційної дидактичної системи, зокрема переваги, можливості й недоліки освітньої технології; алгоритм діяльності словесника щодо організації і впровадження технологій співпраці для реалізації основоположних дидактичних і методичних принципів навчання мови та літератури; особливості створення навчального простору; психолого-педагогічні умови (умови інтеракції) реалізації інтерактивного навчання; етапи використання активних технологій на уроках (пропедевтичний, організаційно-установчий, етап застосування технології, рефлексивний етап);
інтерактивні прийоми і методи для активізації пізнавальної діяльності школярів, засвоєння нових знань, формування вмінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій і ставлень учнів, організації рефлексії;
можливості інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі;
особливості розробки і застосування тестових технологій на різних етапах уроку;
підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень учнів як складової начального процесу, функції оцінювання, рівні якості знань;
шляхи формування та удосконалення професійної компетентності і компетенцій вчителя для забезпечення неперервного, мобільного професійного самотворення, саморозвитку й самовдосконалення на засадах компетентнісного підходу, динаміки власного професійно-особистісного зростання.
Учитель-словесник повинен вміти (діяльнісна функція):
адекватно оцінювати власний рівень професійної компетентності, реальні можливості, професійно-особистісні потреби й запити;
створювати власну позитивно-гармонійну «Я-концепцію», що поєднує європейську та національну ідентичність, самооцінку, самоповагу і саморозвиток, володіти стійкою системою мотивів і потреб соціалізації;
адаптуватися до постійних змін, активно й творчо діяти;
самостійно систематично працювати над власним професійно-особистісним розвитком, підвищенням культурного й освітнього рівнів, оновлювати й розширювати теоретичні знання і методичні вміння;
формувати професійне мислення, що передбачає здатність вирішувати стратегічні й тактичні задачі, здійснювати системний аналіз педагогічних процесів, моделювати і прогнозувати навчальний процес;
здійснювати на високому науково-методичному рівні викладання мови та літератури, якісну підготовку дітей до ЗНО;
кваліфіковано, професійно проводити проектно-конструкторську (планувальну), аналітико-прогностичну, процесуальну діяльність на технологічному рівні;
забезпечувати результативність і якість навчально-виховного процесу, застосовуючи технології активного навчання;
володіти методами і формами організації допрофільного і профільного навчання, методами стимулювання творчої діяльності учнів різного віку на засадах компетентнісно-зорієнтованого та диференційованого, комунікативно-діяльнісного й соціокультурного підходів;
змінювати компоненти педагогічної системи – зміст, методи навчання, освітні технології, систему відношень – відповідно до інноваційних викликів суспільства й освіти з метою вдосконалення навчального процесу;
переходити від репродуктивної, знаннєвої до творчої – діяльнісної, проблемно-орієнтованої, експериментаторсько-інноваційної діяльності;
проводити дослідно-експериментальну діяльність з використанням інноваційних технологій;
будувати гіпотетичну модель випускника загальноосвітнього навчального закладу з вибором методів і технологій мовно-літературної освіти;
в умовах допрофільної підготовки формувати портфоліо учня, що включає оцінювання особистісних досягнень школяра (індивідуальна траєкторія розвитку дитини), рівня оволодіння знаннями, відповідними вміннями, труднощів у засвоєнні навчального матеріалу, перспектив подальшої роботи;
сприяти визначенню учнем своєї перспективи та побудови траєкторії особистісного духовно-мистецького, мовно-літературного зростання;
організовувати на уроках мови та літератури і позаурочній діяльності процес активного й самостійного опанування учнями знань та формування вмінь, навичок і ставлень, оволодіння ними комунікативною, інтелектуальною, креативною компетентностями (з мови) та інтелектуальною, особистісною, комунікативною, рефлексивною, діяльнісною, креативною, емоційною (з літератури);
добирати ефективні компетентісні, особистісно зорієнтовані технології навчання для реалізації мети, завдань, стратегії уроку;
моделювати інтерактивні уроки чи фрагменти уроків з використанням активних технологій навчання, діяльнісного підходу, ураховуючи принцип природовідповідності;
за використання інтерактивної дидактичної системи створювати папку групової роботи, що включатиме інструкції, алгоритм діяльності школярів щодо засвоєння кожної технології, запитання для рефлексії, зразки дитячих робіт у письмовому чи друкованому вигляді, відеоматеріали, фотографії компонентів навчального процесу та ін.;
володіти різними формами контролю і обліку знань, прийомами розвитку творчих здібностей учнів на уроках мови та літератури;
розробляти методичні посібники, дидактичні матеріали, посібниково-хрестоматійні довідники для учнів із курсу мови та літератури;
створювати дидактичні та методичні матеріали за допомогою програм роботи з мультимедіа, текстового редактора, табличного процесора;
застосовувати різні форми тестових завдань з корегувальною, контролювальною, оцінювальною метою;
володіти змістом і методами навчання, що сприятимуть виробленню моделей інноваційної освіти, розвитку вмінь виявляти здібності для реалізації певних ідей;
здійснювати аналіз сучасних тенденцій розвитку системи освіти й забезпечувати їх урахування в щоденній професійній діяльності;
володіти критичним мисленням, бути самостійним у судженнях і автономним у процесі навчання та професійно-особистісній діяльності;
удосконалювати зміст навчальних планів, програм залежно від вимог суспільства й освіти;
збагачувати методичний арсенал, вивчаючи напрацьоване з того чи іншого питання та розробляючи інноваційні методики й технології;
розвивати соціальні й культурні цінності освіти;
здійснювати власну оцінку індивідуально-особистісної інформаційної, діяльнісної, креативної, розвивальної функцій, усвідомлювати рівень професійної компетентності й педагогічної майстерності;
адекватно діагностувати, комплексно осмислювати власний досвід, визначати рівень його продуктивності сучасним освітнім стандартам, аналізувати контекст утруднень і проблем;
виділяти пріоритетні напрямки професійно-особистісного саморозвитку й самовдосконалення та завдання, які словесник вирішуватиме в найближчій і подальшій перспективі, орієнтуючись на потреби практики й власні задуми;
моделювати освітню траєкторію індивідуально-особистісного професійного розвитку (програму індивідуально-особистісного руху) з опорою на мотиваційні детермінанти на всіх етапах міжатестаційного циклу.
Учитель-словесник повинен володіти навичками, установками до
(креативна функція):
акме-орієнтованого неперервного самотворення, саморозвитку, самовдосконалення і самореалізації, підвищення професійно-фахового й індивідуально-особистісного рівня протягом усього життя;
методичної мобільності й оновленого способу мислення;
системного застосовування компетентнісних, особистісно зорієнтованих технології в освітньому процесі;
створення фасилітативного формату навчальної діяльності, співпраці;
аналізу й рефлексії професійної діяльності;
інноваційності й адаптивності;
критичного мислення;
аксіологічності, тобто вибудови системи цінностей з урахуванням особистих запитів, норм ситуації та естетичних уподобань для формування духовно-ціннісних орієнтацій учнів;
референтності, емпатійної культури тощо.
Основні функціональні ролі вчителя-словесника:


Підмодуль 3. Шляхи формування та удосконалення професійної компетентності вчителя-словесника в умовах особистісно зорієнтованого навчання.
Як пізнати себе? Не шляхом споглядання,
а тільки шляхом діяльності. Спробуй виконати
свій обов’язок і ти пізнаєш, що в тобі є
Й.В. Ґете.

за допомогою діагностичних процедур (самодіагностика, діагностування психологічною службою навчального закладу, оцінка компетенцій адміністрацією, колегами, представниками предметних кафедр, батьками й под.) виявлення здібностей, нахилів, рівня сформованості когнітивно-технологічного, методичного, комунікативно-ситуативного й інших компонентів ПК, ціннісних орієнтацій та напрямків, перспектив особистого зростання, чинників, що перешкоджають навчанню, розвитку й саморозвитку словесника, технологій досягнення професійної мети, вивчення професійних прагнень і спрямованість дезадаптації;
за результатами діагностичних процедур створення особисто-гармонійної «Я-концепції», тобто відокремлення власних педагогічних здібностей, якостей і можливостей, поведінкових моделей, ціннісних установок, адекватне виділення себе із соціального й професійного середовища, усвідомлення власної специфіки та меж і на цій основі конструювання індивідуально-особистісної траєкторії розвитку, оволодіння системою засобів, методів, механізмів саморегуляції, що сприятимуть самовдосконаленню та самореалізації себе як особистості, професійному педагогічному вдосконаленню, підвищенню рівня ПК, відповідних компетенцій та педагогічної майстерності;
організація творчого педагогічного процесу, оскільки підвищення фахової підготовки можливе тільки у творчості. Творча робота вчителя можлива як результат самостійного навчання з обов’язковим цілепокладанням та врахуванням можливостей, здобутків, інтересів самого вчителя-словесника;
інноваційний підхід словесника до вдосконалення рівня ПК як у курсовий, так і в міжкурсовий період. Робота в міжкурсовий період може бути врахована під час атестації педагога (кредити у формі післякурсових творчих завдань, участь у проведенні семінарів, творчих столів, наукових досліджень, розробка та публікація навчально-методичних матеріалів, авторських програм, робота в складі творчих груп, участь у професійних конкурсах тощо); вибір спецкурсів;
самоосвітня діяльність (епізодична і планова) учителя-словесника, саморозвиток, пошук шляхів професійної самореалізації; здійснення безперервного навчання, оскільки «учитель живе доти, доки він учень»;
акумуляція і застосування на практиці результатів передового, інноваційного педагогічного досвіду та наукових досліджень;
апробація сучасних науково-методичних концепцій, виявлення та впровадження на уроках словесності цілого спектру освітніх продуктивних технологій навчання і виховання, які допоможуть учням з успіхом виконувати завдання незалежного тестування, моніторингові й діагностичні завдання, стати конкурентноспроможними, компетентними, зокрема технології особистісно зорієнтованого навчання, організації кооперативної навчальної діяльності учнів, технології розвивального навчання, технології формування творчої особистості, проектної технології, принципів вальдорфської педагогіки, сугестивної технології, інформаційно-комунікаційної технології, технології саморозвитку (за М. Монтессорі), технології навчання як дослідження, технологія «створення ситуації успіху» (за А. Бєлкіним) та ін.;
добір навчального змісту й організація навчання мови та літератури на основі поєднання особистісно зорієнтованого (забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самопізнання і саморозвитку та ін.), комунікативно-діяльнісного (удосконалення видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання, читання, говоріння, письма; поєднання оптимальних форм організації процесу й под.) і соціокультурного (вивчення мови та літератури крізь призму народознавства, культури та ін.) підходів;
переведення навчального процесу на технологічний рівень, тобто попереднього проектування процесу навчання з урахуванням дидактичних цілей і заданого рівня засвоєння;
оптимальне поєднання на уроках красного письменства фронтальної, групової, індивідуальної форм організації навчального процесу, застосування активних (інтерактивних, кооперативних) технологій навчання;
творча реалізація програм з мови та літератури, внесення змін, доповнень, перерозподіл годин, ураховуючи конкретні умови. Так, зокрема, виходячи з читацьких інтересів учнів, рівня їхньої підготовки та стану навчально-виховного забезпечення, словесник може обирати текстуальне чи оглядове вивчення творів літератури;
підготовка учнів до участі в конкурсах, олімпіадах;
організація і проведення в навчальному закладі декади мови та літератури, підготовка до таких свят, як Міжнародний день рідної мови, День слов’янської писемності, шевченківських днів;
складання плану самовдосконалення ПК: вивчення передового досвіду колег, проведення відкритих уроків, самоаналіз уроків, обговорення відвіданих уроків, участь у конкурсах тощо;
відвідування уроків, позакласних заходів керівника-методиста, відкритих уроків колег, аналіз відвіданих уроків;
створення учителем власної бази кращих сценарію уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроках, ефективних інноваційних форм і методів, розробка власних засобів наочності;
забезпечення науково-методичного супроводу навчально-виховного процесу: розробка авторських програм, спеціальних і факультативних курсів.;
участь словесника як у шкільних конкурсах, зокрема «Учитель року», так і Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», обласного – «Кращий працівник року», «Фестивалі педагогічних ідей і знахідок», Школі молодого творчого вчителя, пропаганда власного досвіду й професійної майстерності;
системне використання на уроках мови та літератури міжпредметних зв’язків і міжпредметної інтеграції, тобто інтегративного підходу;
поповнення власного арсеналу інноваційними формами уроків, як-от: урок мовного тренінгу, урок-дослідження (історико-літературне, гендерне), урок-панорама, урок-пошук, урок-мандрівка, урок-практикум, урок-казка, урок-композиція, урок компаративного аналізу, урок з елементами імпровізації та інсценізації, урок вшанування пам’яті письменника, урок-діалог, урок за опорним конспектом, урок тематичної атестації, урок-екзамен, активізована лекція, сократичний семінар та ін.;
цілеспрямована систематична робота над методичною темою;
науково-дослідна діяльність учителя-словесника, результати якої відбиваються в таких формах, як-от: науковий звіт (реферат, доповідь, виступ на педраді, методоб’єднанні вчителів української мови) з проблеми дослідження; введення в практику комплексу дидактичних матеріалів; апробація в інноваційному режимі ідей учителів-новаторів; створення авторської методики, технології; реалізація положень концепції на основі розробки й апробації авторської програми, навчального посібника; узагальнення власного досвіду, систематизація і опис методичних прийомів, використаних форм і методів роботи; моделі, структура й механізми реалізації навчально-виховного процесу; хрестоматії; критерії, норми, використовувані в ході діяльності; стаття в періодичне видання з проблеми; методичний посібник із програми дослідження; методичні рекомендації для вчителів і учнів; збірка творчих, дослідницьких і проектних робіт учнів з проблеми дослідження; комп’ютерна презентація результатів дослідження для впровадження в досвід роботи інших учителів-словесників тощо;
дослідно-експериментальна робота вчителя;
розробка діагностичних процедур, завдань і тестів з мови та літератури (різних за метою і ступенем валідності), перевірка ефективності застосованих методів навчання та виховання;
кооперативна професійна взаємодія учителя-словесника з колегами, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах методичної роботи: співпраця у творчих групах, науково-дослідній діяльності, організація консультативно-методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, «Гайд-парки», участь у чатах, форумах щодо розробки актуальних проблем, методичних фестивалях, панорамах, презентаціях, КВК, участь у діяльності Шкіл (Школа молодого вчителя, Школа передового педагогічного досвіду, Школа професійної майстерності, Школа молодого методиста), методичних дискусіях, методичних аукціонах, методичних діалогах, проблемних столах, педагогічних консиліумах, ділових / рольових іграх, дебатах, методичних мостах, клубі творчих педагогів, творчих салонах, освітянських вечорах, аналіз ситуацій, або case-метод, фокус-групах, ігровому конструюванні; панорамі методичних навичок, захист творчих кооперативних проектів, програм, передових ідей; підготовка й видання альманахів, звірників;
самовиховання, удосконалення методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії з учнями; вироблення індивідуально-творчого стилю роботи;
рефлексія власної діяльності (через об’єктивну оцінку прийти до самореалізації);
самокорекція;
підготовка програмної доповіді із прогнозуванням професійної діяльності на початку року та річного звіту про досягнуте – у кінці року (виступ із доповіддю може здійснюватися за участю адміністрації, представників предметної кафедри, а також на нараді за умови невеликого педагогічного колективу);
збір та укладання творчого портфоліо вчителя-словесника – колекція власної бази кращих сценарію уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроці й позаурочній діяльності, власних засобів наочності, дидактичних матеріалів, продуктивних педагогічних технологій, що відображають зусилля вчителя, успіхи або досягнення з тієї чи іншої проблеми, індивідуальної творчої теми. У портфоліо включаються зразки робіт у письмовому чи друкованому вигляді, відеоматеріали, щоденник рефлексії, зразки дитячих робіт, фотографії компонентів навчального процесу, CD-ROM;
ведення щоденнику рефлексії, в якому вчитель-словесник, залишаючись сам-на-сам, обмірковує власний досвід, види діяльності, визначає нові шляхи втілення творчих планів, прогнозує стратегії для покращення діяльності, визначає успіхи й невдачі, визначає комунікативну стратегію уроку тощо;
поширення набутого й апробованого перспективного досвіду, оприлюднення індивідуальних наробок на нарадах, педрадах, методичних об’єднаннях, у періодичній пресі, Інтернет-ресурсах (розміщення матеріалів на власному сайті, veb-сторінці) тощо;
організація майстер-класів, участь у наукових, проблемних семінарах, творчих дискусіях, методичних мостах, ділових та рольових іграх, навчальних тренінгах тощо;
організація творчої позаурочної діяльності учнів з мови та літератури як обов’язкового складника освіти школяра: літературного гуртка (у тому числі науково-дослідного напрямку), студії, клубу, товаристваробота з наставником;
виконання завдань у міжатестаційний період;
виконання індивідуальних завдань під контролем і за підтримки керівника методоб’єднання;
консультування представників адміністрації і методоб'єднання, учителів-словесників міста й області, учнів, колег, батьків тощо;
організація пролонгованого міжкурсового періоду: заповнення Щоденнику міжкурсового періоду, накопичення кредиту для чергової / позачергової атестації, рефлексія міжатестаційного етапу; звіт про виконану роботу;
опрацювання матеріалів фахової періодики, перегляд телевізійних навчальних програм;
підвищення загальноосвітнього й культурного рівнів: відвідування кінотеатрів, театрів, музеїв, виставок, читання літератури, преси; знайомство й спілкування з цікавими людьми, творчими особистостями, колегами-однодумцями; наявність хобі тощо.

Питання і завдання для самоконтролю і самооцінки вчителя-словесника

1. Які основні (можливо, нові) функціональні ролі виконує вчитель-словесник, враховуючи й реалізуючи принципи особистісно зорієнтованого підходу до навчально-виховного процесу?
2. Поміркуйте над тим, чи завжди педагогічний стаж і педагогічний досвід є показниками майстерності педагога-словесника. З’ясуйте умови такої кореляції.
3. Окресліть нові функції (ролі), уміння (навички), установки вчителя, зумовлені впровадженням принципів ОЗОН.
4. Назвіть інноваційні компоненти в професійній діяльності вчителя-словесника в умовах ОЗОН.
5. Визначте змістове наповнення кожного інноваційного елемента.

4 комментария:

  1. Шановний В.В. Сидоренко, я спробую відповісти на питання стосовно педагогічного стажу та досвіду.У мене стаж чотири роки. На мою думку, ефективність процесу діалогічного спілкування між вчителем та учнем залежить від реалізації і використання у навчально-виховному процесі комплексу заходів, таких як:
    ---розвиток у вчителів готовності й уміння вести з учнями педагогічний діалог високого рівня;
    ---активізація особистої практики вчителів, що мають початковий рівень педагогічного діалогу, під методичним керівництвом учителів із високим рівнем педагогічного діалогу;
    ---врахування шкільними педагогами рівня сімейного спілкування учнів з батьками на діалогічній основі;
    ---періодичне проведення з педагогами спеціальних тренінгів за участю психологів високого рівня, але не шкільних. Кисіль Олена

    ОтветитьУдалить
  2. З"явились нові функціональні ролі вчителя-словесника-фасилітатор, координатор,аналітик,менеджер.
    Не завжди педагогічний стаж є показником майстерності педагога;можна мати великий стаж,але не адаптуватися до постійних змін,не самовдосконалюватись,хоча це протидіє самой сутності педагога.

    Савина И.А

    ОтветитьУдалить
  3. Этот комментарий был удален автором.

    ОтветитьУдалить
  4. Професійна компетентність учителя грунтується на знаннях, нормах, цінностях, здібностях.
    Куцопал

    ОтветитьУдалить